Що потрібно знати про угоду про угоду засновників в стартапі? Що таке партнерська угода?

Стартап – це модель організації бізнесу, яку часто обирають молоді, зростаючі компанії, але ще не утвердилися на ринку. Шляхом постійного тестування та оптимізації вони прагнуть знайти найкращий спосіб ведення бізнесу. На практиці робота стартапу базується на безперервному циклі Демінга.

Це означає, що життєвий цикл бізнесу поділяється на чотири фази:

• Plan (планувати) – ця фаза передбачає розробку початкового дизайну, створення образу покупця та маркетингової стратегії, але без надмірної уваги до деталей;
• Робити – друга фаза полягає в тому, щоб якомога швидше реалізувати заплановане рішення, аби його можно протестувати і перевірити, чи приносить воно бажані результати при низьких витратах;
• Перевірка: за фазою впровадження слідує збір даних про реакцію на продукт, зацікавленість у ньому;
• Покращення (діяти) – етап планування покращень та оптимізації рішень.

Метою стартапу, як правило, є максимально скоротити кожну з цих фаз, щоб подальші вдосконалення можна було здійснити з відносно невеликими витратами. Багато стартапів характеризуються невеликим розміром. Вони часто фінансуються безпосередньо з власних ресурсів партнерів або

Ця бізнес-модель може працювати практично в будь-якій галузі, хоча, як правило, це галузі, що сприяють інноваціям, веб-додаткам та комп’ютерним системам.

Типовими характеристиками стартапу є

низька вартість ведення бізнесу, бізнес з високим ступенем ризику, виробництво нових або інноваційних рішень, короткий термін існування (близько 5 років) з подальшою стабілізацією фінансової моделі орієнтація на швидке зростання, пошук оптимальної операційної та фінансової моделі, що дозволяє легко масштабувати діяльність та динамічно адаптуватися до мінливих ринкових умов.

Інноваційна діяльність стартапів не завжди сильно формалізована. Вони можуть функціонувати в будь-якій організаційно-правовій формі – від кооперативів з однією особою до акціонерних товариств. Перш ніж учасники вирішать зареєструвати новий суб’єкт господарювання, бізнес-модель можна закріпити шляхом укладення засновницького договору. Що це за документ і які положення він повинен містити?

Зміст засновницького договору не регулюється жодними положеннями, тому він розглядається як непоіменований договір, укладений, як правило, у письмовій формі. Однак при формулюванні його положень особи, які співпрацюють між собою, повинні дотримуватися принципу свободи договору, сформульованого в статті 3531 Цивільного кодексу:

• загальноприйнятих положень законодавства,
• принципам суспільного співіснування
• суті відповідних правовідносин.

Зміст договору залежатиме від того, наскільки формалізованими будуть відносини між партнерами. У випадку молодих стартапів часто добре працюють простіші моделі установчого, договору, але багато що залежить від зусиль партнерів, їхньої відданості справі та специфіки бізнесу, про який ідеться.

У галузях, де ноу-хау має велике значення, таких як ІТ-сектор або інтернет-маркетинг, зазвичай буде багато застережень. Які положення варто включити до засновницького договору?

Встановлюючи внески, акціонери декларують, які активи вони можуть внести в майбутні активи компанії. Це полегшує планування розвитку бізнесу, оскільки конкретні цінності можуть бути включені в бізнес-плани. Варто пам’ятати, що внески не завжди мають бути виключно грошовими. Навпаки, в малобюджетних стартапах вони будуть набагато частіше:

• ноу-хау
• машини та обладнання,
• програмне забезпечення,
• патенти,
• власна робоча сила.

Розподіл прибутку та збитків Ці питання часто є каменем спотикання для багатьох організацій. Типовим рішенням є розподіл прибутків і збитків порівну, але на практиці це має бути узгоджено з внесками акціонерів, їх участю та внутрішніми домовленостями. Нерідко трапляється, що ті, хто отримує більші прибутки, отримують і більшу частку збитків, і, навпаки, ті, хто володіє ключовими ноу-хау, можуть бути взагалі виключені з участі у витратах. Також не існує жодних перешкод для відсутності залежності між розміром внесків та розміром прибутку.

Частки в прибутках і збитках позначаються у відсотках. Це дозволяє легко визначити кількісний обсяг передачі власності.

Цей аспект в першу чергу стосується взаємної комунікації не тільки між партнерами, але й на лінії партнер-клієнт. Права та обов’язки – це не просто декларації, а можливість зарезервувати певні дії, які можна вимагати від окремих партнерів. До них можуть належати, наприклад

• зобов’язання вчинити певні дії для стартапу,
• самостійно приймати бізнес-рішення
• обов’язок брати участь у зустрічах
• ведення певного документообігу.

Для того, щоб стабілізувати співпрацю та підвищити участь співзасновників стартапу, в засновницькій угоді можна передбачити положення про передачу прав на частку в стартапі. Воно полягає у збільшенні частки або наданні певних прав за умови роботи в стартапі протягом певного періоду часу (наприклад, кількох років). У такий спосіб підприємство може захистити себе від втрати важливих управлінських кадрів.

Засновницький договір може бути дуже простим, але також і дуже складним. Для того, щоб не виникало відчуття, що партнери фактично уклали договір простого товариства, доцільно включити в текст засновницького договору застереження про виключення положень, що регулюють цю правову конструкцію.