Варто, зазначити, що винний у порушенні особистих прав буде звільнений від відповідальності в ситуації, коли його дії не мали ознак протиправності, наприклад, журналіст, який опублікував матеріал, що порушує особисті права, буде звільнений від відповідальності, якщо він діяв на захист обґрунтованого суспільного інтересу і виявив особливу сумлінність і достовірність при збиранні та використанні матеріалу. У такому випадку захист особистих прав буде ускладнений. Втім, слід додати, що Цивільний кодекс передбачає принцип презумпції неправомірності, і саме відповідач за позовом про порушення особистих прав (тобто у наведеному вище випадку – журналіст) зобов’язаний довести наявність обставин, що виправдовують його дії, а отже, виключають протиправність. Говорячи простіше, саме він повинен буде довести, що міг порушити особисті права, так би мовити, на законних підставах, керуючись вищим благом. У багатьох випадках те, що де-факто може вважатися порушенням особистих прав, таким не буде. Проілюструємо це на прикладі:
Якщо у вас хороший зір, якщо хтось натякне на цю особливість, вказуючи на те, що ви чогось не помітили, це навряд чи завдасть вам особливої шкоди. Навіть якщо хтось назве вас сліпим, як правило, першою вашою реакцією буде поцікавитися, що ви пропустили, а не сприймати це як порушення ваших особистих прав. З іншого боку, таке ж звернення до людини з білою тростиною вже може бути витлумачене зовсім по-іншому і призвести до порушення особистих прав та інших наслідків, які потребуватимуть правового реагування.
Варто зазначити, що наразі спостерігається тенденція до надання все більшій кількості благ характеру особистої власності, і це пов’язано з безперервним соціально-економічним розвитком. Таку тенденцію слід оцінювати двояко. З одного боку, слід відзначити адекватність реакції права на потреби сучасного світу, яка заслуговує на позитивну оцінку. З іншого боку, творче тлумачення положень Цивільного кодексу посилює побоювання, що не достатньо важливі та цінні блага будуть підпадати під сильний правовий захист, передбачений для особистого майна.